Я зараз заздрю родичам, до яких поїхала сестра з дядьком, тому що я б мала теж там бути, або вони до нас мали б приїхати, чому завжди всі збираються в селі?!
Я зазадрю колеги, що вона фотографує подію, на які я хочу бути…
я розгнівана, але цей гнів мені нічого не дає, нема сили прийняти це…
я маю роботу яка мені подобається і оплачується, можливо на фотосесію я б не пішла, бо це волонтерство або її власне бажання.
А щодо 1, то я б тоді не закінчувала свою роботу над альбомами, а сиділа родичами ( ще гірше: готувала їм їсти).
Треба рухатись далі, але памʼятати свої бажання